Про журнал

Цілі та проблематика

«Вісник Науково-дослідного інституту українознавства» – офіційний друкований орган Науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки України.

Метою журналу є поширення результатів наукових досліджень в галузі українознавства, інформування громадськості про діяльність Інституту українознавства.

Завданнями, які виконує Вісник, є:

- перетворення українознавства як інтегративної галузі знань про Україну та світове українство в науку європейського рівня;
- публікація результатів фундаментальних і прикладних українознавчих досліджень;
- забезпечення науково-аналітичного супроводу гуманітарної політики української держави;
- протистояння історичним фальсифікаціям та маніпуляціям щодо української минувшини і сьогодення в умовах російської гібридної агресії;
- захист історико-культурної спадщини України;
- консолідація українського суспільства в умовах війни;
- піднесення рівня громадянської та національної свідомості українців;
- популяризація діяльності центрів українознавства в Україні та світі;
- інкорпорація наукових досягнень у систему національної освіти та виховання.

Видавнича етика

Редакційна колегія наукового журналу «Вісник Науково-дослідного інституту українознавства» у своїй роботі керується міжнародними етичними правилами наукових публікацій, які передбачають поняття порядності, конфіденційності, нагляду за публікаціями, запобігання можливим конфліктам інтересів та ін. Дотримання правил етики наукових публікацій усіма учасниками видавничого процесу сприяє забезпеченню прав авторів на інтелектуальну власність, підвищенню якості видання та запобіганню можливості неправомірного використання авторських матеріалів в інтересах окремих осіб. Політика журналу лежить в основі рецензування та видання журналу.

Обов’язки

Головний редактор, члени редакційної колегії і редакція наукового журналу «Вісник Науково-дослідного інституту українознавства» відповідальні за оприлюднення наданого рукопису і керуються такими основоположними принципами:

При прийнятті рішення про публікацію статті Головний редактор журналу бере до уваги достовірність поданих даних та наукову значимість роботи, що розглядається.

Головний редактор повинен бути неупередженим стосовно статей, які він/вона відхиляє чи приймає.

Відповідальний за рішення про те, які з поданих статей будуть прийняті до публікації, а які відхилені – Головний редактор журналу. При цьому він/вона керується політикою журналу і дотримується правових засад, попереджуючи порушення авторських прав і наявність плагіату.

Принципи, якими керуються рецензенти, та їхні обов’язки викладені у Політиці рецензування та є частиною видавничої етики журналу.

Об’єктивність

Головний редактор оцінює статтю виключно за її науковим змістом, незалежно від громадянства, етнічного, расового походження автора, його статі, соціального становища, сексуальної орієнтації, політичних чи релігійних поглядів.

Об’єктивність оцінки рукопису рецензентами досягається за рахунок використання «подвійного сліпого» типу рецензування, за яким рецензенти залишаються анонімними для авторів, а автори – для рецензентів.

Конфіденційність

Головний редактор, співробітники редакційно-видавничої групи і члени редакційної колегії журналу не повідомляють інформацію про подану до друку статтю нікому, крім автора(ів), призначених та потенційних рецензентів та (за необхідності) видавця.

Неопубліковані дані, отримані з поданих до розгляду рукописів, Головний редактор, співробітники редакції, інші члени редакційно-видавничої групи чи редакційна колегія не використовують для особистих цілей та не можуть передавати третім особам (без письмової згоди автора(ів)).

Повний неопублікований рукопис надається на розгляд рецензентам лише після їхньої згоди на виконання рецензування та після перемовин під час вибору відповідних рецензентів.

Авторство

Журнал «Вісник Науково-дослідного інституту українознавства» публікує оригінальні статті із підтвердженим авторством. Плагіат не допускається у жодній формі. Головний редактор не дає дозвіл на публікацію поданої статті, якщо є підстави вважати, що це плагіат. Політику антиплагіату редакційної колегії викладено окремо, вона є невід’ємною частиною видавничої етики журналу.

Стаття, в разі її опублікування, розміщується у відкритому доступі; авторські права зберігаються за авторами та за видавцем. Журнал «Вісник Науково-дослідного інституту українознавства» дотримується політики відкритого доступу.

Автори володіють авторським правом без обмежень. Авторам дозволяється розміщувати свої остаточні PDF-файли статей, які надає журнал «Вісник Науково-дослідного інституту українознавства» на своїх особистих чи інституційних веб-сайтах та передавати, за необхідності, ці файли до архівів.

Узгодження

Відносини між журналом та авторами регулюються Ліцензійною угодою. Обов’язки авторів щодо коректності та оригінальності інформації, відсутності конфлікту інтересів з авторами публікацій, звітної та архівної документації, викладено в Угоді із запобігання конфлікту інтересів.

Політика щодо наукової недоброчесності

Журнал «Вісник Науково-дослідного інституту українознавства» не приймає публікації, які порушують принципи академічної добропорядності.

Головний редактор спільно з видавцем не повинні залишати без відповіді претензії, що стосуються рукописів, які розглядаються, або вже опублікованих матеріалів. При виявленні конфліктної ситуації вони повинні вживати усіх необхідних заходів для відновлення порушених прав, а при виявленні суттєвих помилок – сприяти публікації виправлень чи спростувань.

У випадку підозри на наукову недоброчесність на передпублікаційному етапі, робота над статтею повинна припинитися, а авторам та їхнім інституціям надіслається запит на роз'яснення. У випадку доведеної наукової недоброчесності після публікації матеріалів, необхідно відкоригувати наукові публікації. Якщо виявлено суттєві помилки, вони потребують супровідного повідомлення про виправлення. У випадку значної кількості помилок, стаття має бути замінена або відкликана. Якщо такі помилки неможливо виправити або доведено наукову недоброчесність, стаття має бути відкликана, з публікацією листа головного редактора з вираженням занепокоєння, вибачення або роз'яснень.

Політика антиплагіату

У журналі «Вісник Науково-дослідного інституту українознавства» друкуються тільки оригінальні статті, які є втіленням творчих зусиль автора, чи колективу авторів.

У разі достатніх підстав вважати, подану до друку статтю плагіатом, головний редактор журналу приймає рішення відмовити у її публікації.
У разі виникнення у рецензента підозри щодо плагіату, він в обов’язковому порядку має звернутися до редакційної колегії з пропозицією колективного розгляду авторської статті.
При підготовці до друку стаття проходить перевірку на плагіат за допомогою програми Plag

Політика відкритого доступу

Цей журнал практикує політику негайного відкритого доступу до опублікованого змісту, підтримуючи принципи вільного поширення наукової інформації та глобального обміну знаннями задля загального суспільного прогресу. Це означає, що користувачі мають можливість читати, завантажувати та розповсюджувати контент з навчальною і науковою метою та беруть зобов’язання вказувати авторства, оформлені посиланнями.

Журнал використовує визначення відкритості відповідно до тексту Будапештської Ініціативи «Відкритого доступу». Журнал не стягує коштів за опрацювання статей.

Політика рецензування

Усі статті, подані до журналу «Вісник Науково-дослідного інституту українознавства», проходять рецензування. Наукова експертиза матеріалів, захищених авторським правом, що проводиться рецензентами, полягає в об’єктивній оцінці якості поданих статей та визначенні рівня їх відповідності науковим, літературним та етичним стандартам.

Принципи, яких дотримуються рецензенти

Експертна оцінка має допомогти автору покращити якість тексту статті, а також допомогти Головному редактору визначити можливість публікації.

Рецензент не повинен бути автором або співавтором поданої на рецензування статті. Це також стосується наукових керівників осіб, які мають науковий ступінь, або працівників відділу, в якому працює автор.

Рецензент не повинен приймати на рецензування рукопис за наявності конфлікту інтересів, спричиненого конкуренцією, співпрацею чи іншими стосунками з будь-якими авторами чи організаціями, пов’язаними зі статтею.

Рецензент, який не вважає себе експертом у тематиці статті або розуміє, що він/вона не зможе подати рецензію вчасно, повинен негайно повідомити про це Головного редактора.

Будь-який рукопис, отриманий експертом для рецензування, є конфіденційним документом. Він не може обговорюватися ні з ким, крім редакційно-видавничої групи.

Рецензент має бути неупередженим. Не можна допускати особистих коментарів до автора у рецензії. Рецензент повинен чітко і зважено висловити свою думку.

Рецензент повинен дати об'єктивний висновок щодо достатності цитування статей, вже опублікованих у літературі, та найновішої літератури на цю тему. Якщо необхідно, рецензент повинен рекомендувати авторам максимально зменшити самоцитування, яке не повинно перевищувати 20% від всього обсягу посилань.

Рецензент не повинен використовувати інформацію та ідеї зі статті, поданої на рецензування, для особистої вигоди, поважаючи принцип конфіденційності.

Рецензент повинен визначити опубліковані статті, які стосуються рецензованої статті та не цитуються автором. Будь-яке твердження у рецензуванні про те, що деякі зауваження, висновки чи аргументи з рецензованої статті вже траплялися у літературі, має супроводжуватися точним бібліографічним посиланням на джерело інформації. Рецензент також повинен звернути увагу Головного редактора на значну схожість або частковий збіг рецензованої статті з будь-якою іншою раніше опублікованою роботою.

Якщо рецензент підозрює плагіат або фальсифікацію даних, він/вона має негайно звернутися до редакційно-видавничого відділу журналу для детального розгляду або колективного рецензування статті з подальшим обговоренням її результатів на засіданні редакційної колегії.

Співпраця із рецензентами

Головний редактор та відповідальний секретар приймають рішення щодо вибору відповідного рецензента для поданої статті. Весь неопублікований рукопис надається рецензентам лише після їхньої згоди на рецензування. Рецензенти підбираються для статті відповідно до їхніх близьких наукових інтересів, досвіду вивчення теми. Проте, тим, хто працює в межах одного проєкту або в одного відділу з одним із авторів, не пропонується бути рецензентами статті, щоб зберегти об’єктивність рецензії.

Тип рецензування

«Подвійне сліпе» рецензування застосовується в журналі «Вісник Науково-дослідного інституту українознавства», в якому рецензенти залишаються анонімними для авторів, а автори – для рецензентів.

Головний редактор та колектив редакції журналу повинні забезпечити конфіденційність імен та іншої інформації, що стосується рецензентів. За необхідності, під час вирішення питання про залучення нового рецензента, останній може бути повідомлений щодо імен попередніх рецензентів.

Графік процесу рецензування

На первинну оцінку статті Головним редактором та відповідальним секретарем відводиться 10 днів. На цьому етапі вирішується, чи є рукопис оригінальним та відповідає цілям і тематиці журналу. Тривалість рецензування близька до цього періоду, але в деяких випадках рецензентам може знадобитися більше часу для прийняття рішення. Остаточне затвердження статей та випуску журналу проводиться на засіданні редакційної колегії.

Конфлікт інтересів

Головний редактор та члени редколегії, які мають конфлікт інтересів викликаних конкуренцією, співпрацею або іншими відносинами з будь-якими авторами або організаціями, пов’язаними зі статтею з автором (авторами) поданих матеріалів не повинні приймати участі в обговоренні поданого до редакції рукопису.
Рецензент не повинен приймати до розгляду рукопис при наявності конфлікту інтересів, викликаних конкуренцією, співпрацею або іншими відносинами з будь-якими авторами або організаціями, пов’язаними зі статтею.
Для уникнення конфлікту інтересів у колективі співавторів статей, відносини між ними регулюються через підписання наведеної нижче угоди:

Угода про відсутність конфлікту інтересів

Назва статті:

Автори, чиї імена перелічені нижче, засвідчують, що вони не мають жодних стосунків з будь-якою організацією, яка має будь-який фінансовий або нефінансовий інтерес (наприклад, особисті або професійні відносини, стосунки, знання чи переконання) у предметі чи матеріалах, обговорених у цьому рукописі.
Інформація, що наведена у статті є правдивою та правильною, що підтверджується всіма співавторами.
Якщо у когось із співавторів є сумніви у деяких висновках або своє бачення проблеми, але він не відмовляється від співавторства, будь ласка, вкажіть характер конфлікту.

Імена авторів:

(заява підписується всіма авторами)

Зобов’язання

Редакція журналу «Вісник Науково-дослідного інституту українознавства» зобов’язується у своїй роботі суворо стежити за регулярністю виходу номерів та гарантує вчасну публікацію статей з дотриманням відповідного графіка.

Редакція журналу «Вісник Науково-дослідного інституту українознавства» зобов’язується дотримуватись політики конфіденційності, нерозголошення жодного з положень поданої статті та жодної інформації стосовно статті будь-кому до її публікації.

Редакція журналу «Вісник Науково-дослідного інституту українознавства» гарантує професійне редагування статей, під час якого зберігаються авторський стиль та зміст, якщо вони не суперечать сучасним правилам синтаксису і пунктуації та науковому стилю викладення.

У зв’язку з підтриманням політики відкритого доступу до опублікованих матеріалів, журнал «Вісник Науково-дослідного інституту українознавства» гарантує користувачам можливість вільно читати, завантажувати, копіювати, розповсюджувати, друкувати, шукати і посилатись на повні тексти статей журналу.

Передрук будь-якого матеріалу з журналу «Вісник Науково-дослідного інституту українознавства» дозволяється тільки за згодою з редакцією журналу.

Подання та публікація статей в журналі «Вісник Науково-дослідного інституту українознавства» є безкоштовними. Автори статей зберігають за собою необмежене авторське право. Авторам дозволено розміщувати свої остаточні PDF-файли, які надаються журналом «Вісник Науково-дослідного інституту українознавства», на особистих сайтах чи веб-сайтах установ, передавати ці файли до архіву.